Сила земли

/На языке оригинала - украинском/

СИЛА ЗЕМЛІ
Лірика

*   *    *

На трасі я люблю змагатись з вітром
І обніматись з сонцем на ходу.
Для нових вражень я завжди відкрита -
Я їм радію, ними я живу.

Це щастя - пізнавати рідну землю
І бачити, як змінюється світ.
Зірок торкатись, як надворі темно,
З наметів виїжджати, коли сніг.

Я за кермом свого автомобіля
Люблю стрічати проливну грозу.
Люблю, коли вогнями сяє Київ,
Коли в обійми нас ліси беруть.

Життя сучасне пізнається в русі,
Зі мною навперейми цілий світ.
Спинися мить. Я також зупинюся.
Проте цей вічний рух не зупинить.

*   *   *

"Коли приїдеш, зателефонуй",-
Сказав мені ти просто на прощання.
По трасі, мов на крилах, я лечу,
І моє серце від уваги тане.

А потім зеову трепетні слова:
"Як поживаєш? Як твоє здоров'я?"
Турбота в серці нашому жива,
Вона є вищим проявом любові.

*   *   *

Любов, як доля, в кожного своя,
І в кожного -настільки різна.
Вона не завжди шлюб або сім'я
Й приходить надто рано або пізно.

Це мить, коли палає в жилах кров,
І вік, як сонце, не підвладний часу.
Ніхто не знає, що таке любов.
Мабуть, це наша мрія про прекрасне.

*   *   *

З тобою хочеться бути жінкою
Спокійною, мудрою і вродливою.
Я пригорнусь до тебе сніжинкою,
Щоб відчути себе щасливою.

З тобою хочеться бути доброю,
Веселою, вірною і грайливою.
Вранці сонцем зійду над обрієм,
Щоб відчути себе щасливою.

Мені хочеться бути жінкою
І слабкою, і сильною, і мрійливою.
Я впаду над тобою зіркою
І відчую себе щасливою...

*   *   *

Я знаю, що ти згадуєш мене,
Спекотне літо і зелені шати.
На видноколах небо осяйне,
Луги й поля ромашками багаті.

Я добре знаю - пам'ятаєш ти
Як  жайвір заливався в високості.
Ніде такого більше не знайти
І світ таким побачити не просто.

Вінки барвистих диво кольорів
Сплелися горизонтом воєдино.
Така краса не потребує слів
І назву має нашу -  Україна.

*     *    *

Любові вік не переповне,
Він на заваді не стоїть,
Коли душа від щастя повна
І серце трепетно щемить.

Мій вік - надійний друг довіку,
Я з ним у злагоді живу.
Не так як жінка з чоловіком,
Які від злості посуд б'ють.

На вік я гніватись не смію,
Добра цей гнів не принесе,
А лиш зруйнує мою мрію
Й зерно хвороб ще проросте.

Я знаю: вік уже не зміниш
Й нема у юність вороття.
Є лиш глибоке розуміння:
Це - вічна істина буття.

 *   *    *

Ти народилася в Росії,
В тобі тече російська кров.
Та хто оте зерно посіяв,
З якого виросла любов
До України й українців?
Для тебе ця земля - свята.
Любов міцна, неначе криця,
В твоїх нащадках пророста.
Твоє майбутнє в цій країні
Де здавна вольниця живе,
Де жовте поле й небо синє
Обняли з ніжністю тебе...

*   *   *

Найсмачніші яблука у світі
Родять на оцій святій землі,
Тут босоніж бігали ми дітьми
По умитій росами траві.
Сонцем заціловані ромашки
Радісно всміхались тоді нам.
Скільки теплоти, любові, ласки
Рідний край мені в дорогу дав!
На життя, на щастя і на долю
Це благословіння розцвіло,
Згодом заквітчалося любов'ю,
Урожаєм щедро проросло
В дітях наших, згодом у онуках,
Вони силу теж черпають тут.
Вечір тихо у вікно постукав -
Хризантеми у саду цвітуть...

 *   *    *

Ошукана і зраджена земля,
Що зветься Україна спокон віку.
Ти маєш все - ліси, поля, моря
Історію, героями велику.

Ти маєш найпрекрасніші міста,
Гірських озер глибокі сині очі,
Ти влітку врожаями золота,
А взимку ти снігами непорочна.

Неволю нам приносили заброди,
Ординці часто йшли по цій землі.
Хоча важка історія в народу,
Та він з колін на ноги встати зміг.

На перехресті всіх цивілізацій
Ми стали, мов стіна, для всього світу.
Народ наш є - велика й сильна нація,
Яка живе і завжди буде жити.

*   *   *

Магічна сила рідної землі
І таємниця батьківської хати,
З дитинства відкриваю я її,
Але не можу до кінця пізнати.

Вже в інший світ пішли мої батьки,
І власний сад давно я посадила.
Але щось тягне, як магніт, туди,
Де я в душі назавжди залишилась.