ХРАМ КОЗАЦЬКОЇ ВОЛЬНИЦІ
Опубликовано 18 Февраля 2008 в 17:00 EST
ПодписатьсяВолодимир БОЧКАРЬОВ
Мальовнича Самара та її привілля були з давніх давен улюбленим місцем поселення запорізьких козаків. Тож не дивно, що поблизу цієї річки — лівої притоки Дніпра — облаштували вони в XVII столітті кілька хуторРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’³в-зимівників. Кажуть, що саме тут оселялися майстри, які виготовляли для запорожців списи, а коли прямували козаки на Січ, то завертали сюди, аби запастися цією традиційною, перевРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’³реною в боях зброєю. У першій половині XVII ст. неподалік зведеної фортеці виникла слобода Новоселиця або, як іноді звали її — Самарчик. Вона швидко розбудовувалась і у 1784 році одержала назву Новомосковськ і статус міста, підпорядкованого Катеринославській губернії.
І сьогодні в центрі міста Новомосковська (тепер Дніпропетровської області) увагу шанувальників старовини не може не привернути унікальний дерев’яний храм — свідок славної історії українського козацтва, один з оберегів духовної культури нашого народу. Йдеться про Троїцький собор, створений майстром дерев’яного зодчества Якимом Погребняком протягом 1773-1781 років. Відтоді найбільший і найпишніший в єпархії храм був свідком багатьох хвилюючих подій, прихищаючи біля своїх стін вРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’³руючих, торговий та ремісничий люд, що стікався на місцеві ярмарки, сповіщаючи своїми дзвонами далеко навкруги про сумні і радісні події в житті його парафіян.
Паланкова старшина — а місто Самарь було центром Самарської паланки (однієї з найбагатших на Запоріжжі) — та місцеве духівництво запросили для будівництва собору майстра Якима Погребняка. Ніяк не могли зрозуміти замовники, як це майстер збирається, крім центральної бані, розташувати з чотирьох боків ще по три, але при тому загальне число бань буде не 12, а 9. Нарешті, угоду було підписано, та будівничий зник. Нібито зневРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’³рившись у своїх власних силах, він утік у плавні. Саме там, як свідчить леґенда, уві сні йому з’явився найшановніший серед козаків святий — Микола-чудотворець — і підказав, як саме має бути побудований собор. Тут же Яким Погребняк зробив модель будівлі собору, яку й було пізніше реалізовано. Розповідь про те, що модель собору з’явилась майстру саме уві сні, дуже схожа на правду. Уві сні люди нерідко приходять до розв’язання питань, над рішенням яких вони напружено працювали довгі дні, місяці і навіть роки. Мабуть, так сталося з Якимом Погребняком. Цікаво, що ще наприкінці ХІХ сторіччя Дмитро Яворницький у приміщенні собору бачив вже майже струхнявілу модель цього храму, зроблену його будівничим.
Троїцький козацький собор у сучасній Самарі (Новомосковську) цікавий ще однією деталлю: він побудований без єдиного цвяха. Звичайно, сьогодні, після декількох генеральних реставрацій, цвяхів у будівлі собору хоч відбавляй, але Яким Погребняк зміг обійтися без них. Зроблено це було на прохання замовників, які вважали, що не можна вбивати цвяхи у храм Спасителя — Ісуса Христа, який, за біблейським переказом, був розп’ятий на хресті саме за допомогою залізних цвяхів.
Так само й у наші дні, незважаючи на вРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’Всі несталості долі, попри вРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’Всі негаразди буття, цей величний вітвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’³р людських рук продовжує виконувати найвищу, божественну міРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’Всію осередка духовного єднання поколінь. Це — одне з тих святих місць, де сьогодні і завтра молитимуться Всевишньому православні християни, де шукатимуть сліди своїх далеких предків допитливі краєзнавці, захоплюватимуться майстерністю будівничих туристи, черпатимуть натхнення художники й літератори.
Наприкінці ХІХ ст. згаданий дерев’яний собор, за переказами — зведений без жодного цвяха, був перебудований. Стіни зробили без внутрішнього нахилу, як було раніше, покрРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’³влі верхівок надали суворіших форм, вертикальну обшивку замінили горизонтальною. На думку фахівців, в українській дерев’яній архітектурі цей собор являє собою вершину розвитку хрестових храмів. Потужний дев’ятизрубний масив надзвичайно вражає завдяки складній композиції зрубів та багатозаломних верхів. Як зауважив один з відомих в Україні мистецтвознавців, ця велична і монументальна споруда найбільш повно відобразила уяву народу про піднесено-прекрасне…
І, мабуть, так воно і є, оскільки цей же храм надихнув Олеся Гончара написати роман «Собор», що наприкінці шістдесятих років опинився в зоні підвищеної громадської уваги. «Коли заглиблюєшся у зміст «Собору», — писав тоді один з анонімних літературних кілерРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’³в, — то помічаєш, що картини далекої минувшини якось протиставляються сучасності… Навіть символ сучасної доби — скульптура Титана праці з розіРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’Врваними кайданами в руках — бліде в порРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’³внянні з оспіваним з усіх боків собором».
Таким завзятим літературознавцям нічого не варто розіп’яти, скажімо, й автора славнозвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’³сного «Собору Паризької богоматерРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’³» — Віктора Гюго, який насмілився виступити на захист чудових церков середньовіччя, які протягом двохсот років спотворювали зсередини та ззовні. «Священик їх перефарбовує, архітектор шкрябає; потім приходить народ і руйнує їх»… — з гіркотою констатував великий француз у той час, коли прогресивне людство ще не додумалося скористатись в цій справі можливостями вибухівки.
На щастя, козацький собор така біда обминула, чого не скажеш про долю багатьох інших українських храмів. Тому так хворобливо був сприйнятий войовничим атеїзмом роман О. Гончара. Цілу полосу присвятила центральна газета республіки дискредитації письменника, бо собор у його розумінні — не лише «плавність ліній, ідеальність пропорцій», «мереживо аркатури», «краса вікон, карнизіРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’Вв», словом, не тільки витвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’³р мистецького генія наших предків, але й символ минувшини, а ще — «дух отієї величавої вільності, що його вкладено козацькими будівниками в споруду собору». Змалювавши занепад сучасного індустріального міста, в якому господарюють «браконьєри», байдужі до збереження довкілля, культурних і духовних цінностей, автор «Собору» вийшов за межі директивного творчого методу…
Наприкінці нашого бурхливого XX століття ми маємо шанс переконатися в справедливості вислову «історія все розставляє по своїх місцях».
У колишній столиці найбільшої тоталітарної держави світу відбудовано зруйнований сучасними варварами величний храм Христа Спасителя. Матір міст руських — Київ — стає свідком відродження знищеного МихайліРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’Ввського Золотоверхого монастиря. Розпочато роботу з якнайшвидшого відновлення Успенського собору Києво-Печерської Лаври.
Зберігаючи неповторні пам’ятки нашого минулого, ми наповнюємо благородним змістом сьогодення, впевненіше дивимось у майбутнє, а відтак усвідомлюємо й власну відповідальність за безперервність цього одвічного зв’язку часів, без якої ми не вправі називати себе людьми.
І цілком ймовРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™В вРР’В ’В€РР’ВВвЂР вЂР ’™™™РРР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВР’ВР РР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’ВР РР’В ’ВВвЂРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’™ВВвРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’€™РР’В ’ВВРРР’ВВвЂР вЂР ’™™ вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’ВРРРР’В ’ВВР вР’В€™Р вЂР ’В™ВВР’В вРР’В ’В€РРР’В вР вЂР ’™ˆ™Р’В вРР’В ’В€™РР’ВВР вР вР’В€™Р’ВЂ™Р’В’В™РРРР’В ’В вЂР ’™’’³рно, що хтось з нинішніх нащадків славетного козацтва, милуючись Троїцьким собором у Новомосковську, пригадає висловлені українським письменником сподівання січовиків: «Буде незламний наш дух жити у святій цій споруді, наша воля сяятиме блиском недосяжних бань. Шаблю вибито з рук, але в серці не вибито дух волі і жадання краси! Наша непокора в цім витворі стане серед степів на віки…». А якщо й не пригадає, то все одно мимоволі відчує, як сповнюється схвильована душа захопленням і гордістю.
Слушайте
ТОЧКА ЗРЕНИЯ
«Не так давно Владимир Зеленский был комиком в Украине…» Ну и что, что комиком? Президент Рейган играл в Голливуде роли дешевого ковбоя – и так прожил до 50 лет! И этот господин Рональд, «актер второго плана» и легкого кино-жанра, стал одним из величайших президентов США!
март 2025
СТРОФЫ
Первые стихи Седаковой появились в печати тридцать лет назад. С тех пор каждое ее стихотворение, перевод, статья, обращение-событие.
март 2025
ИСТОРИЯ
Чем же обернулось для самой этой «Страны рабов» убийство Великого Поэта на самом взлете его гениального дарования? Нетрудно догадаться, что она была им проклята и ровно через 100 лет, в годовщину его рождения в 1914г.началась Первая Мировая Война, которая стоила России несколько миллионов жизней и вскоре приведшая к её полному обнищанию и ещё большему количеству жертв в ходе последующих революции и Гражданской Войны.
март 2025
НОВЫЕ КНИГИ
Легенда о проволоке на пробке шампанского, знаменитой вдове Клико и любви русских к игристым винам!
Исторический нравоучительный анекдот. Граф Александр Васильевич Суворов: «Вот твой враг!»
Генерал М. П. Бутурлин. «Заставь дурака Богу молиться...»
март 2025
ИСТОРИЯ ВОЕННОГО ДЕЛА
Причиной шока были трехзначные числа, обозначавшие количество сбитых самолетов членов антигитлеровской коалиции на Восточном и Западном фронтах ТВД. Выяснилось, что пилоты немецкой 52-й истребительной эскадры Эрих Хартманн, Герхард Баркхорн и Гюнтер Рахлл за годы войны сбили 352 (348 советских и 4 американских), 301 и 275 самолетов соответственно.
март 2025
